Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Баба Ванга передбачила повернення України в оновлений СССР в 2013 році
Галичанам потрібна війна з Росією
У хоспісі - добре, але хотіла б померти вдома
Так кто же он, пан Тягнибок: еврей, полуеврей, антисемит или полуантисемит?
А якщо завтра - москаль ?
Розчленування України переноситься на рік
Як Бандера провів би Мобілізацію ?
Священник УГКЦ о Михайло Клапків купив собі АУДІ А-5 за 550 000 гривень
Как сумели за 20 лет превратить город Ивано-Франковск в поселок городского типа
Тисмениця просить у Бога ... снігу
Почему киевляне из столицы Украины перебираются в столицу Галичины ?
Ціни на вагінальний та анальний секс у Львові знизилися у два рази
Чому Бог покарав москалів, що їхали на Тернопілля ?
Звідки узялася назва Галіція і що вона означала ?
Чому галицькі дівчата покидають монастирі ?

Авторські роботи

Авторські роботи  >  Віталій Колтовский

Сповідь рагуля


Я перестав любити місто як раніше.

В студентські роки любив безпричинно блукати вуличками центру , минати арки прохідних дворів, сидіти на лавочці вдаючи, що чекаю важливої зустрічі.

Місто видавалось витонченим, загадковим, недоступним.


Про Львів взагалі мовчу.

Місяць вступних іспитів був місячником щастя , дотиком до незрозумілої, неповторної монументальності яка п’янила і заворожувала.

За кам’яними стінами не могли жити звичайні люди, так не буває.

Там жили львів’яни.

Івано-Франківськ також перехоплював подих своїми австрійськими мурами,  польськими костьолами та єврейськими будинками.

Таких як я франківці називали ходакАми.

Слова рогуль тоді не було.

Я, звичайно не мав довгого немитого волосся і не носив величезний пластмасовий гребінь у задній кишені штанів, але я був з райцентру, що навіть наближено не відповідав масштабам і шику міста.

Міські трималися окремою групою, до нас в гуртожиток навідувались не часто і  їхні відвідини нагадували походи людей до зоопарку.

Ми то все розуміли, старались тримати порядок в кімнатах і всіма силами прагнули змавпувати розв’язність франківчан, але не можливо було зкопіювати їхній лоск.

Вони інакше виглядали ззовні.

У них були біліші обличчя, пряма постава і вільний незатравлений погляд.

Це не можна було навіть зіграти.

Так як на Заході ви легко впізнаєте нашу людину серед європейців так саме легко впізнати студента з села.

З часом ми стали майже як вони.

Копіювали їхні зачіски, одяг, манеру розмови.

Вже років за три в селі, на вигляд, легко визначав хто з молоді поступив в інститут, а хто попав в армію чи пішов працювати.

В селі вже наслідували нас.

В райцентрі були свої ходаки з сіл.

Врізалось в пам’ять розмірковування нашого фірмана.

«От, дивИсі»- казав він. «Йдут бабИ з базарУ.  Я зразу кАжу котрА наша, а котрА з села. Наші такой  віглядают шо пані.»

Навіть після закінчення навчання ми не стали повністю міськими.

Ми були жителями міста, але не стали франківчанами.

І не тому, що не могли.

Ми не хотіли.

Ми зрозуміли, що місто не є абсолютне благо.

Щирості та доброти і в селі не багато, але в місті її ще менше.

В місті більше інтелігентних людей,  але це зовсім не означає; більше людей порядних.

В місті більше фальші і маскується  вона за багатовіковими мурами значно краще ніж за копицями сіна.

Коли на вулиці до мене, посміхаючись, підходить людина і починає питати про життя – буття і згадувати як ми вчились в 22, 18, 13-ій школі я все таки витискую з себе:

-Вибачте, Ви помиляєтесь. Я не з Франківська.

Місто тепер інше бо ми залишились жити в ньому.

Ми його зіпсували.

Щоденно чуючи мати на вулиці, переступаючи через розкидане сміття, об’їзжаючи запарковані в неположених місцях авто я зле проціджую крізь зуби:

-Село.

Та злість та скоріш на себе.

Треба визнати: ми самі винні.

Ми забрали найкраще з села і не зробили кращим місто.

Ми все зіпсували.

Найгірше з міста ми привезли в село.

Ходаки стали рогулями: це все чого ми досягнули.

Наші діти побудували нове місто.

Велич сірого каменю вони замінили африканською строкатістю, дерев’яні вікна  згоріли в пластиковій вакханалії, металеві  огорожі з’їла цегляна іржа.

Нема навіть в кого просити вибачення.

Навкруги не має городян.

Навкруги тільки ми.

Пробачте нас сучасні мега-села Львів, Івано- Франківськ, Тернопіль…..

Якщо зможете.

Добавити в обране
Юрко Андрухович повідомив українців, коли буде третій Майдан
Івано-Франківськ прощається зі своїми годувальницями
Івано-Франківськ виявляється має в містах-побратимах... Москву
Івано-Франківськ має ще одну назву... по-караїмськи: Ташли Шахар (Кам'яне Місто)
Мешканці Криму не можуть вивчити українську мову, тому що Росія блокує всі сайти з вивчення української мови в інтернеті
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
Тільки в Ів.Франківську діє Перша Мнемонічна Школа іноземних мов
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.