Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Баба Ванга передбачила повернення України в оновлений СССР в 2013 році
Галичанам потрібна війна з Росією
У хоспісі - добре, але хотіла б померти вдома
Так кто же он, пан Тягнибок: еврей, полуеврей, антисемит или полуантисемит?
А якщо завтра - москаль ?
Розчленування України переноситься на рік
Як Бандера провів би Мобілізацію ?
Священник УГКЦ о Михайло Клапків купив собі АУДІ А-5 за 550 000 гривень
Как сумели за 20 лет превратить город Ивано-Франковск в поселок городского типа
Тисмениця просить у Бога ... снігу
Почему киевляне из столицы Украины перебираются в столицу Галичины ?
Ціни на вагінальний та анальний секс у Львові знизилися у два рази
Чому Бог покарав москалів, що їхали на Тернопілля ?
Звідки узялася назва Галіція і що вона означала ?
Чому галицькі дівчата покидають монастирі ?

Статті


Українські хлопці користуються попитом у іспанок яко "екзотика"

25.6.2017 Рубрика СОЦІУМ

Усе почалося з моєї мами. Усе своє життя вона займалася торгівлею на базарі. Працювати змушена була і в дощ, і в сніг, і в спеку. Але мізерної заробітної плати не вистачало на всю сім’ю. Одна знайома їй розповіла, що можна добре заробити в Іспанії, доглядаючи за хворими і немічними. Саме так вона заробляла гроші вже більше п’яти років. У цієї ж знайомої мама і гроші позичила — 1200 євро (віза і дорога). А через кілька місяців поїхала», — розповідає 30-річний Володимир, який сам нещодавно повернувся з Іспанії.

Їздив він туди, звичайно ж, не відпочивати. Але насамперед, говорить, за мамою скучив — уже років п’ять її не бачив.

Немолода вже жінка їхала практично навмання — без знання мови, без конкретних вакансій. Понадіялася на вітчизняне «якось буде». Через усю Європу везли на мікроавтобусі, а в Іспанії висадили на вокзалі — і йди, куди хочеш. «Мама розказувала, що першої ночі вона спала на лавці на вокзалі. А вранці випадково познайомилася з українкою, і вона пояснила, куди можна звернутися в пошуках роботи. Так мама потрапила в Мусію. Спочатку доглядала за стареньким іспанцем». Така робота існує двох видів: «екстерна» й «інтерна». Інтерна — це коли проводиш весь час в одному приміщенні, а єдиний вихідний тільки у неділю. А екстерна трохи краще — відпрацював свій час і можеш іти займатися своїми справами. Кажуть, що інтерн можна витримати два-три місяці, а потім починає «їхати дах» від одноманітності.

«Мама доглядала за старим близько місяця “інтерно”, а потім його поклали в лікарню, де він і помер. Довелося шукати нову роботу. Запропонували доглядати за жінкою 52 років, щоправда, не зовсім при своєму розумі. Спочатку було працювати не дуже важко. Платили добре, і півтора року вона пропрацювала на цьому місці. Але хворій жінці ставало все гірше і гірше, й одного разу мама просто не витримала психічного навантаження. На її місце відразу ж знайшлася інша українка…

Звичайно, ніяких контрактів ніхто не підписує, все обговорюється на словах. Узагалі я побачив, що в Іспанії люди масово підробляють документи. Навіть у державних організаціях можуть зробити за хабар “липу”.

Наприклад, марокканці, яких в Іспанії повно, майже всі, кого я знав, працювали за фальшивими документами, під іншими іменами і прізвищами. Навіть фотографії іноді були інші.

Поліція не звертає на це уваги. Я, наприклад, також зробив ксерокопію своїх водійських прав і паспорта. Адже якщо втрачу їх, то все… Заламінував — і вийшов справжній документ, який пред’являв сотні разів без проблем.

Більшість наших, звичайно, працюють в основному нелегально. Щоб легалізуватися, необхідно прожити в Іспанії не менше двох років. Вийшов для цього відповідний закон, і всі нелегали змогли легалізувати своє перебування в країні. Треба тільки заповнити анкету, вклеїти фотографію — і “пермісса” (дозвіл на проживання) на руках».

«Я ж поїхав в Іспанію по туристичній візі, яка була дійсна впродовж 20 днів. Заплатив за неї 350 доларів, а 255 доларів коштував переліт Будапешт — Барселона, — продовжує далі Володимир. — Мови я також тоді ще не знав. Чесно кажучи, перший раз потрапляючи в незнайому країну, та ще без знання мови, відчуваєш страх. Я вже приготувався набити пику будь-кому, хто до мене полізе. Але знав, що завжди можу передзвонити своїм — це якось утішало.

Таксисти там володіють ламаною англійською. Перший же таксист відвіз мене не на той вокзал. І взяв з мене 60 доларів. За зворотну дорогу іншому таксистові заплатив уже сорок. Було вже пізно, мій автобус поїхав.

Темніло, біля вокзалу тусуються негри з магнітофоном на плечі. Чоловік десять, і налаштовані досить-таки агресивно. Стало, якщо чесно, трохи ніяково.

Думав перебути на вокзалі. А там повно бомжів. Вони не такі брудні, як у нас, але все одно неприємні. У північ нас погнали з вокзалу. А на вулиці дощ.Почав шукати нічліг — ціни шалені: номер коштує 80, 120 євро за добу. За одну ніч заплатити близько 100 євро для нашої людини — це ж ідіотизм! Адже комусь доводиться за такі гроші майже два місяці працювати на батьківщині. Нарешті знайшов пансіон, який обійшовся мені 40 євро за ніч. Це була маленька кімната з двома ліжками і ванною. Зате нормально виспався. І правильно зробив — наступного дня довелося 9 годин трястися до Мурсії на автобусі.

Мурсія — невеличке містечко зі 100 — 150 тисячами населення. В основному це приватні будиночки. Мама працювала в одному з них, і я побував там на екскурсії. Таких будинків я ще не бачив. Усе абсолютно з мармуру. Навколо будинку мармурова стіна, басейн також з мармуру. А всередині двору — справжня штучна скеля.

Перша робота чекала мене вже наступного ранку — збирати лимони. Причому в іншому місті, кілометрів за 80. Тому спізнився на дві години. Так і встиг попрацювати. А потім майже два місяці сидів на квартирі, яку мати знімала за 200 євро на місяць. Вештався по місту і в темпі вчив іспанську (по 6 годин на день).

Під час першої поїздки я провів в Іспанії близько року, шість місяців з них пропрацював. Платили там нашим близько 30 євро в день. Ось і рахуйте, скільки можна привезти додому, якщо працювати від зорі до зорі і не загнутися через декілька місяців.

Важко влаштуватися на будь-яку роботу, якщо немає трьох речей: знання мови, мобільного телефону й автомобіля. Для початку потрібно знайти квартиру, щось їсти, придивитися до місцевих умов. А приїжджають наші в кращому випадку із сотнею доларів у кишені. Цього вистачає, тільки щоб зняти маленьку кімнатку.

Отже, головне для тих, хто від’їжджає в Іспанію, — це знання мови.
Українські хлопці користуються попитом у іспанок яко "екзотика"

Перед тим, як їхати закордон


ВИВЧІТЬ ІНОЗЕМНУ МОВУ

«Познайомився якось з іспанцем, який займався тим, що купував будинки, приводив їх до ладу і перепродавав утридорога. Але на цей раз він купив будиночок для своєї дочки і готував його до весілля. Причому він і сам працював нарівні з робітниками.

Я не знав тоді про будівництво абсолютно нічого. Тому тягав цеглу, замішував цемент, робив усе, що скаже майстер. Довелося працювати в бригаді з еквадорцями. Але платили непогано — 35 євро в день. Правда, господар був людиною жахливою. Робітники мінялися у нього буквально кожний місяць. Старому Хуану було 62 роки, а кричав за двох. Мені було наплювати, я йому у відповідь міг лайнутися по-нашому, все одно ж не розумів ні слова.

У нас була умова: працюємо 8 годин, не більше, не менше. Працювали реально 9 — 10. Наприклад, за 15 хвилин до кінця зміни міг сказати — замішуй корито з розчином. А це значить, ще на годину — півтори робота продовжується.

Працював я і з еквадорцями, і з колумбійцями, і з українцями. Найгірше з нашими працювалося. Майстер з наших завжди хоче, щоб підсобник за нього працював. Тобто як у нас. Я бігав цілий день, як очманілий.

Сісти відпочити не можна навіть на хвилину. Тільки під час перерви. Почався сезон збору врожаю, і я вирішив піти від старого Хуана. Збирав абрикоси. Це ще важче, ніж на будівництві. Треба працювати постійно в одному темпі, навіть після обіду, коли вже не хочеться працювати в повну силу. Лізе по 4 людини на дерево. А серед них обов’язково один іспанець, який задає темп.

Якщо хтось відстає або ухиляється — на завтра може на роботу не розраховувати. Після роботи показували пальцем — «ти, ти і ти можете більше не приходити». Доводилося намотувати іноді за день і 200 кілометрів до плантації. За свій рахунок.

В основному на плантаціях працюють марокканці. Але марокканці — також не “подарунки”. Вважають південь Іспанії своєю територією, колись араби тут господарювали. І тепер завжди це згадують.

Марокканці — майже всі злочинці, носять з собою ножі і можуть напасти на людину просто на вулиці.

Часто «кидають» на гроші. В основному це трапляється з новачками. І «кидають» свої ж співвітчизники. Так що краще своїм не дуже довіряти. І всі мовчать. Поліції марно скаржитись, адже працюють наші нелегально, та і мови часто не знають.

До речі, українці суттєво збивають там зарплати. Якщо іспанцю платять за день 50 — 60 євро, то наші згодні працювати і за 20. Наших видно здалеку. І видає їх не тільки розмова, одяг чи поліетиленові мішки в руках. Головна відмінність — металеві або золоті коронки на зубах. Значить з Росії або України.

Був я і на кориді. Один раз. У кожному селі може бути своя корида. Привозять великий намет, навіс з поліетилену, і корида готова. А м’ясо бика, вбитого на арені, потім продається. Звісно, за завищеними цінами. Це бізнес, шоу. Я заплатив за квиток 30 євро. У великих містах його ціна може бути в десять разів дорожчою.

Натовп кричить “у-у, оле-оле”, шаленіє. Але мені не сподобалось. Колють списами бідну тварину, а вона повільно стікає кров’ю. Хоча іспанці зовсім не кровожерливі. Але що поробиш така традиція!

У житті кожного іспанця є дві найважливіші речі. Перше — це добре поїсти, і друге — це фієста — добре потанцювати і розважитися. Відпочинок — це святе для трудового народу.

Дуже люблять іспанці свята. У день села всі співають, танцюють, і здається, що всі навколо збожеволіли. Беруть участь у карнавалі всі мешканці — від малого до старого. Кожний будинок прикрашається яскравими дрібничками. З Бразилії замовляють професійних танцюристок, і починається карнавал. І це обов’язково декілька разів на рік. До речі, в цей час дуже важко зустріти на вулицях тверезого іспанця. Підлітки, дорослі, чоловіки, жінки — усі з ранку до ночі п’ють вино.

Дівчата в Іспанії дуже гарні. Можна з упевненістю сказати, що там просто немає негарних дівчат. Познайомитися елементарно, можна просто на вулиці. Наші чоловіки «котируються» — це екзотика для них.

Звідти повертався літаком Барселона — Прага — Київ. А на українській митниці за прострочену візу дав хабара. Відбувся порівняно недорого — за 100 євро. Кожний платить за своїми можливостями.

Хочеться досягнути чого-небудь у житті своїми власними руками. Сподіваюся, у мене хоч в Іспанії це вийде».

Добавити в обране
Google+

КОМЕНТАРІ

 
     добавити свої коментарі
ім'я:
текст коментаря:
сума: 4+3=

Відгуки мають бути максимально коректними та аргументованими.
 
Нові тренди туристичного сезону: Болгарію запитують бідні провінціали, яку в підсумку обирають якусь українську Кіріловку
Революція "гідності" породила масу благодійних організацій, які замість допомогати людям крадуть гроші та обманують громадян
"Немає нічого нового під українським сонцем" - підніжжя пам'ятника Т.Шевченку в Надвірній
В Івано-Франківську відкрили першу Мнемонічну Школу, в якій розмовляють англійською мовою вже після... другого уроку
Тільки в Яремче можна побачити "світло в кінці тунелю"
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
"Немає нічого нового під українським сонцем" - підніжжя пам'ятника Т.Шевченку в Надвірній
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.