Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Баба Ванга передбачила повернення України в оновлений СССР в 2013 році
Галичанам потрібна війна з Росією
У хоспісі - добре, але хотіла б померти вдома
Так кто же он, пан Тягнибок: еврей, полуеврей, антисемит или полуантисемит?
А якщо завтра - москаль ?
Розчленування України переноситься на рік
Як Бандера провів би Мобілізацію ?
Священник УГКЦ о Михайло Клапків купив собі АУДІ А-5 за 550 000 гривень
Как сумели за 20 лет превратить город Ивано-Франковск в поселок городского типа
Тисмениця просить у Бога ... снігу
Почему киевляне из столицы Украины перебираются в столицу Галичины ?
Ціни на вагінальний та анальний секс у Львові знизилися у два рази
Чому Бог покарав москалів, що їхали на Тернопілля ?
Звідки узялася назва Галіція і що вона означала ?
Чому галицькі дівчата покидають монастирі ?

Статті


Шофер бусика за кордон - герой нашого часу !

22.1.2017 Рубрика ГАЛИЧИНА

Колись в радянській школі традиційно писали твір на тему "Герой нашого часу" про сталеварів та космонавтів. Сьогодні в Україні немає ні перших, ні тим більше - других, але є інші герої нашого часу.

Саме такими є... водії бусиків, які возять українських заробітчан за кордон.

Оскільки "майдани" та "побудова бандерівської України за Дніпром" вимагають жертв, то чи не з З кожної другої української родини хтось вимушено подається на працю у чужину. Благополучно добратися за кордон, знайти застосування своїм рукам, освоїтися на новому місці,  підтримувати зв’язки з Батьківщиною нашим “гастарбайтерам” найперше допомагають водії “бусиків”, які з українськими роботягами курсують по всій Європі.

Вони для наших співвітчизників не просто керманичі транспортних засобів, а й ділові консультанти, своєрідні адвокати, охоронці, поштарі. І не в останню чергу – психологи, розрадники.

Знаю заробітчанок, які з цими хлопцями поєднали свої серця, стали подружжям. “Майже рідними” для заробітчан людьми вважає цих водіїв колишня працівниця “укртелекому”, а тепер заробітчанка Галина Лещук.

В Італію пані Галя, яка  з чоловіком, сином і донькою жила у тісненькій однокімнатній квартирі у райцентрі, подалася майже 16 років тому. Хотіла, щоб діти мали власний дах над головою, відчувала  обов’язок допомогти поставити на ноги сімох своїх внуків.

Спочатку працювала на материку, а потім перебралася на острівну Сардинію. Робота — не мед. У ресторанах чистила рибу, мила городину, з якої готували салати. Через те, що руки постійно були у воді, заробила поліартрит. До всього ще й значно погіршився зір. Але про своє тривале “відрядження” за кордон галичанка не шкодує, свою місію вона виконала — її зарібки поліпшили сімейний добробут.

На Різдво  пані Галя приїхала додому. Зізнається, що скучила за рідними, близькими, друзями, спілкування з якими на чужині їй так бракувало.  Щодня радує свого чоловіка його улюбленими стравами. Каже, що як тільки Богдан  вчує з кухні аромат по-особливому звареного нею борщу, на очі йому навертаються сльози. У тривалої розлуки своя висока ціна…

При зустрічі окреме подячне слово заробітчанка адресує водіям, які відвозять і привозять наших земляків з Італії.

— Це неймовірні люди! — каже пані Галя. — Як тільки на чужині сідаємо в автобус, який повезе нас додому, попереджають: “А тепер — ніякого “сі”! (італійською мовою означає “так”). Звикайте до свого! Почувайтеся як в Україні! Ні слова  про якісь проблеми! Ви їдете до рідного краю, тож набирайтеся позитивного настрою!”.

Подають каву-чай. Хто з пасажирів забув узяти зі собою бутерброди, тому водії приготують їсти. Інколи подають вино, щоб ми розслабилися після постійних стресів у чужині. Як тепер їхала у свої Бережани, з перших хвилин хлопці увімкнули у магнітолі колядки. Душа раділа…

Знаючи, якою нелегкою є дорога на Батьківщину (із Сардинії на Тернопільщину,  з урахуванням переправи на морському поромі, вона займає дві доби), власники фірми, яка займається перевезенням заробітчан, спеціально придбали просторіший автобус, щоб пасажирам від тісноти не затерпали ноги. Коли виникає потреба, на зупинках супроводжують жінок до туалетів, щоб  ніхто не спокусився на їхні гаманці із тяжко заробленими грошима.

Шофери привозять з України для заробітчан кутю, квашену капусту, хрін, гірчицю, інші  націо­нальні продукти, щоб за кордоном наші люди почулися  в домашній обстановці. Коли приймають посилки на рідну землю, взамін  дають кросворди українською, газети — щоб італійські українці мали повну інформацію про свою державу, щоб не розгубили колись отриманих знань, не забули маминої мови.

Всьо. Слава Україні!


Добавити в обране
Google+

КОМЕНТАРІ

 
     добавити свої коментарі
ім'я:
текст коментаря:
сума: 4+2=

Відгуки мають бути максимально коректними та аргументованими.
 
Внаслідок скасування віз почастішили випадки коли українці працюють в ЄС... безкоштовно
На Україну насувається справжня катастрофа - директор відділу стратегії Warsaw Enterprise Institute
Нові тренди туристичного сезону: Болгарію запитують бідні провінціали, яку в підсумку обирають якусь українську Кіріловку
Революція "гідності" породила масу благодійних організацій, які замість допомогати людям крадуть гроші та обманують громадян
"Немає нічого нового під українським сонцем" - підніжжя пам'ятника Т.Шевченку в Надвірній
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
"Немає нічого нового під українським сонцем" - підніжжя пам'ятника Т.Шевченку в Надвірній
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.