Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Як студенти допомагали св. Миколаю ?
Відкриття року - хор благодійного християнського фонду "Солідарність"
Земля наша куля, але не така як нас учать
Біблія навчає про 4-ри краї Землі
Сонце зупинялося вже не раз
Стовпи Землі
Першу адвентську свічку запалили в Івано-Франківську
Дістати зірку з неба - не така вже й проблема
Небесна твердь
Небо голубе тому, що над нами... вода
Коран стверджує, що Земля - плоска
Як Місяць управляє менструацією жінок
Ви не знайдете кольорову фотографію місяця

Статті



CТАТТЯ В АРХІВІ ВІДСУТНЯ




Олег Хавич, Чернівці

25 років тому Львів був промисловим центром – містом заводів, фабрик, науково-дослідних інститутів, технічних вузів, технікумів і училищ, які готували кадри.

Промислова культура існувала. Вона була не на рівні Європи, США чи Японії. І технологічно і в плані трудової і технологічної дисципліни, звичайно, продуктивності праці потужно відставали, хоча Львів по тих часах це був "хайтек".

Тут не було чорної металургії, важкого машинобудування чи хімії, тут було серйозне наукомістке виробництво з військовим ухилом.

Тепер це місто офіціантів, рантьє й екскурсоводів. За годину можна зробити з інженера офіціанта, але зробити з офіціанта інженера – на це потрібно 11 років школи, п’ять років університету і три роки виробничої практики, якої тепер взагалі немає".

Чернівців стосується майже на 100%
CТАТТЯ 19916 В АРХІВІ ВІДСУТНЯ
 
Майкл, Збруч

Коли мова заходить про щасливе і заможне майбутнє України, вірніше, його побудову, про інвестиції згадують не менше, ніж про корупцію. Корупція, яку конче треба побороти, як відомо, своя, а інвестиції, бажано, іноземні. З інвестиціями все просто, їх треба багато. Це кров індустрії. Необхідно будувати і відкривати нові підприємства, створювати робочі місця, скорочуючи безробіття, повертаючи з-за кордону мільйони заробітчан, виробляючи валовий національний продукт, тобто, збільшуючи добробут людей і могутність держави. В теорії все вірно. А на практиці виникає мільйон проблем, від неефективного розподілу коштів до – і це найслабша ланка бізнесу – людей, потенційних працівників. Їх бракує, вірніше, їх немає в достатній кількості. 

Найкраще це прояснити на прикладі. Японський завод «Фуджікура» з виробництва електричного обладнання для автомобілів, який 14 квітня урочисто відкрив президент. (Багато в чому типовий приклад – той же завод «Леоні», чи швейні виробництва, з виробництва взуття, одягу в меншій мірі).

Ще не стихла музика оркестру, завод ще не вийшов на заплановану потужність (зараз тут працюють 550 осіб, у планах працевлаштувати 5–6 тисяч), як пішло-поїхало в соцмережах: «мало платять, вимагають забагато, робота монотонна…», одне слово, ніякого креативу, суцільне рабство. Що там усно говорять, страшно подумати, на заводі навіть є акція «Приведи друга».

Журналісти поїхали, перевірили, благо цехи заводу розташовані в Рясному.

Робоча зміна виробничого відділу – 8 годин, починається о 6:00. Остання, третя зміна закінчується о 23:00. Кожен працівник повинен зареєструвати свій бейджик у системі – саме у цей момент починається його зміна. Умови праці для всіх працівників на всіх заводах компанії в різних країнах світу однакові.

Завод, як завод; не шахта і не мартени, – скаже кожен, хто сам працював і пам’ятає час, коли у Львові виробляли щось трошки складніше, ніж пиво і пляцки. Замість пропусків – бейджики, замість премії є система бонусів, є їдальня, медпункт і, звичайно, службові автобуси.

Платять не так, як у Німеччині ? Робота монотонна і важка ? Вимагають, щоби якісно?

Мені особисто сподобалось пояснення керівника адміністративної діяльності Оксани Лашманової, хоча воно зачіпає тільки частину проблеми: «Львів не є промисловим центром. …Нема промислової культури. Для багатьох людей поняття праці на заводі є новим і потребує адаптації».

Працівники львівської «Фуджікури» — середній вік 35 років, на початку 90–х їм було по десять. Діти капіталізму ніколи не бачили завод зсередини і вже забули (або ніколи не знали), як їхні батьки, батьки їхніх товаришів, сусіди йшли на справжню роботу, а не торгувати на базар чи з лотка (або ще радикальніше — поїхали на заробітки).

І справа не тільки в тому, що закрили ті заводи (це об’єктивний процес), всі ці ательє індпошиву, ремонту одягу та взуття, ремонту телевізорів, електроприладів і автомобілів (хоча останні з могікан, сімейним підрядом ще ремонтують автомобілі, техніку по гаражах) — справа в тому, що зникла повага (а головне — розуміння) до процесу праці, дуже часто монотонного, чорного, ручками, важкого фізично і розумово, а найголовніше — довготривалого, на перспективу. Краще поїхати на заробітки в Польщу, в Москву і за сезон заробити «купу бабла». Вони в це вірять. Вони, подібно до жителів курортних міст, бачать з якою легкістю витрачаються гроші, не розуміючи, що всі ці туристи, які приїхали на відпочинок, на цей «романтичний вікенд в місті Лева», «на моря», «в гори», працювали мало не рік. 

Якщо ми, випускники 60–70–80-х, сприймали направлення на завод цілком природно (бо куди ж ще йти після навчання, бо праця це все, тільки трудом можна чогось досягти, питання стояло тільки, на який конкретно завод – вони були різні), то діти капіталізму (на щастя, не всі) так не думають, вірніше так не хочуть працювати, і що страшніше — думати (а головне — вчитись).

Книжку читати ? Це так довго, є відео. І для чого дивитись півтори години — можна прокрутити на кінець і «все зрозуміти». Іноземна мова? Вчити слова і граматику, тобто, «зубрити»? Та це просто — «за два тижні ми навчимо вас говорити англійською, іспанською, китайською….». Мало ви бачили таких об’яв? Підручники, школа, завдання — це така нудьга для дітей. Навчання для них має бути «фан», у формі гри — креативно, танці, пісні, мультимедіа, конкурси. І взагалі, для чого ця застаріла державна школа? Є тьма приватних гімназій, де з ваших дітей ґарантовано зроблять ерудитів і геніїв. А ще краще взагалі з дому не виходити, для вундеркіндів є навчання вдома, курси онлайн – від програмування до бухгалтерії і «пізнання власного я». Малювати, співати, писати вірші, вести блог, стати фотографом, ще гірше — критиком (не важливо: літератури, кіно, кулінарним), подорожувати світами, відкрити власне кафе…. Немає грошей? Взяти наплічник і автостопом. Весь Інтернет забитий опусами «як я пересік Європу, Америку, Азію без копійки в кишені».  

Вони хочуть німецьких зарплат, не розуміючи, що такі бувають тільки в Німеччині, не розуміючи, що єдина конкурентна перевага України – це дешева робоча сила, все. Єдина причина відкривати якісь нові виробництва на Львівщині — це близькість до кордону ЄС.

Причому це будуть максимально прості, трудомісткі виробництва, ніяких «космічних технологій», бо наша робоча сила дешева, але не кваліфікована. Це на початку 90-х була кваліфікована робоча сила, і були інженери. 25 років тому Львів був промисловим центром – містом заводів, фабрик, науково-дослідних інститутів, технічних вузів, технікумів і училищ, які готували кадри. Промислова культура існувала. Вона була не на рівні Європи, США чи Японії. І технологічно і в плані трудової і технологічної дисципліни, звичайно, продуктивності праці потужно відставали, хоча Львів по тих часах це був "хайтек". Тут не було чорної металургії, важкого машинобудування чи хімії, тут було серйозне наукомістке виробництво з військовим ухилом. Тепер це місто офіціантів, рантьє й екскурсоводів. За годину можна зробити з інженера офіціанта, але зробити з офіціанта інженера – на це потрібно 11 років школи, п’ять років університету і три роки виробничої практики, якої тепер взагалі немає.

На «Фуджікура» – і це типово – найбільше бракує інженерів і спеціалістів з логістики. Немає працівників, які будуть відповідати за якість. Їх треба вчити, а це вимагає дисципліни. І тут просто біда.

На початку запуску «Фуджікура» відправляла працівників на навчання в Румунію, яке оплачувала компанія – працівник, окрім заробітної плати, отримував близько 10 тис. грн. відрядних. Коли люди повертались з Румунії, то навіть не виходили на роботу. З одного автобуса з 35-40 працівниками понад 10 людей відразу зникали. На заводі є лікар і спеціальна програма для тих працівників, які перебувають на лікарняному. Її впровадили, коли адміністрація почала підозрювати, що половина довідок про тимчасову непрацездатність у зв’язку із хворобою є «липовими». Перевірка виявила, що так воно і є. Знайома практика? Можна ще згадати бажання щось вкрасти з роботи – від сировини до готових виробів. Комуни вже років 30 немає, а стара звичка «винести» ніяк не відімре.

«В Німеччині на душу населення припадало раз на п’ять років по одній тарілці, раз в 12 років – по парі взуття, раз в 50 років – по костюму... Тільки кожен п’ятий малюк міг бути завернутий у власні пелюшки, і лише кожен третій німець міг надіятись бути похованим у власній труні».

Це слова Людвіга Ергарда. Фінансиста-технократа, міністра економіки (1946-1948), який відродив Німеччину. 10 років поспіль економічний ріст у країні був найвищим у Європі – 8% в рік. В 1953-му Ергард видав книжку «Повернення Німеччини на світовий ринок». У 1963-му Ергард став канцлером, Німеччина почала домінувати в Європі.

Так, можна багато говорити про іноземні інвестиції й розумну економічну політику, але є ще люди – ті самі, які мають буквально на робочому місці втілювати в життя цю політику, тобто, працювати. Так як це зробили німці, які були в набагато гірших умовах, ніж французи та британці, їхні прямі конкуренти, так як це зробили японці, потім південні корейці, свідомо, на законодавчому рівні обмежуючи ріст зарплати, щоби заманити інвесторів, і тільки потім дозволяючи ріст. (Один факт: якби мобільні телефони виготовляли не в Азії, а в Штатах чи Європі, вони були б у чотири рази дорожчі). Так, як зараз роблять це китайці, які, дякуючи своїй феноменальній працездатності і трудовій дисципліні (наприклад, навіть ночуючи в офісах), своїй готовності іти під прес, перетворили свою країну на "майстерню світу".

Нещодавно прочитав, що тепер у Львові з іноземних туристів найбільше не поляків, турків чи німців, а, власне, китайців. Поступово "майстерня світу" перетворюється на інвестора і лабораторію світу, повторюючи траєкторію розвитку тієї ж Америки чи Японії. Можна навести ще не один приклад, не одну країну, можна ще раз згадати слова Франка про працю, про труд, але це будуть слова, а приходить час і треба братись до роботи.

Добавити в обране

КОМЕНТАРІ

 
ім'я:
текст коментаря:
сума: 1+4=

Відгуки мають бути максимально коректними та аргументованими.
 
Той факт, що світові уряди стверджують, що Земля куля, - найбільший змова всіх часів
Легенда НБА Шакіл О'Ніл: «Я постійно подорожував і переконався, що Земля плоска»
Влада навмисно приховує від людей правду про те, що Земля плоска - фахівець NASA Сінді Холланд
У світі з кожнем днем зростає кількість людей, які переконуються, що Земля є плоскою
Чому книга Дугласа Мюррея "Дивна смерть Європи: імміграція, ідентичність, іслам" не стала бестселером в Європі ?
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
Камянець-Подільський схоже скучає за турецьким минулим
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.