Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Як студенти допомагали св. Миколаю ?
Відкриття року - хор благодійного християнського фонду "Солідарність"
Земля наша куля, але не така як нас учать
Біблія навчає про 4-ри краї Землі
Сонце зупинялося вже не раз
Стовпи Землі
Першу адвентську свічку запалили в Івано-Франківську
Дістати зірку з неба - не така вже й проблема
Небесна твердь
Небо голубе тому, що над нами... вода
Коран стверджує, що Земля - плоска
Як Місяць управляє менструацією жінок
Ви не знайдете кольорову фотографію місяця

Статті



CТАТТЯ В АРХІВІ ВІДСУТНЯ




Радислав Петрів, блогер

-    Запитали у івано-франківців у час Хрестопоклонної неділі Великого Посту актори Вигодського народного театру виставою «Адамцьо».
 
До свого сорому, до цього часу не відав, що у Вигоді уже далі cорок років є такий неймовірний театр. Забігаючи наперед визначу цей театр як театр професійних аматорів. Театр, який вперше в Україні поставив виставу «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Театр, який за виставу «Камінний хрест» за В.Стефаником отримав Гран-прі. Театр, де аматорство й професіоналізм переплелися, як Лель і Полель.

Вигодчани розповіли на сцені непросту історію, що за твердженням авторки повісті «Адамцьо. Вінець Божого творива» Оксани Кузів мала місце у селі Колодіївка під Івано-Франківськом у непрості повоєнні часи. І хоча всі градуляції опісля вистави лунали в адресу письменниці з Бурштина, режисерський задум Богдана Мельника є не менш цікавий своєю самодостатністю постановки.

У цей вечір глядачі приймали на лаштунках такий собі іспит совісті, сповідь з усього життя головного героя – уже немічного Адамця. У виставі їх було троє: дитя, чоловік і старий. У тьох віках Адамцьо. Він, котрий народжений поза шлюбом і нехрещений, рано осиротілий син українки та жида, з дитинством повним поневірянь. «А напровесні й лобода замість хліба здавалася медом». 

Уже в юності, дочекавшись батька з фронту, почав газдувати: корова й аж десять курок. Одружився на дівчині, котрої за сільськими плітками й мізинця не вартував. Та й не любила вона його (що й чому – у виставі цей кусень життя головного героя є слабким місцем). Мав «гіпнотичний» погляд, що й привернуло увагу комуністів села. «Гіпнозом до комунізму».

А Адамцьо «За світську владу землю готовий гризти». Й гриз, - вигриз собі місце комірника у колгоспі. Чи любив? Мабуть, таки любив. Любив і батька, й дружину, й дитину. Та любити не вмів. Не знав. Хотів захистити себе й сім’ю, але наркотик вседозволеності влади виявився сильнішим. Насолода від влади стала сильнішою за людяність. Влада перемогла людину. Як плата, як остання спроба до віднови -  від голоду помирає забутий батько. Але гальма уже не спрацьовують: батіг лягає на плечі дружини, цей же батіг стає зашморгом на шиї сусіда, що задивився на благовірну. Цей же батіг стає сокирою на Бога.  Засліплена владою душа, що у своїй гордині вседозволеності прагне засліпити Бога. І … невиносима ноша гріха…  

Образ Адамця не такий вже й простий у інтерпретації вигодчан. Що важливіше: життя чи ідея? Ідея чи гарування по сибірах? Адамцьо обрав життя. Своє і ситне. Та зрада й холуйство очевидно непростимі речі. І цим повоєнна історія перегукується з сьогоденням. Гріх і спокута, вина і кара, злочин і покарання.   Що кому годіт сі…  Чи простимі зрада й холуйство у нинішній час? Таки відзначу, що це запитання, як і німе питання – а який він Адамцьо сьогодення – висіло над лаштунками і поза ними у глядацькій залі весь час вистави. 

І не дивлячись на чимало огріхів у виконавчій майстерності, актори підкуповували своєю щирістю. І це було правдою і тому було цікаво. Вистава якимось містичним чином тримала увагу глядача всі півтори години. Актори приманювали глядача не скільки спробою грати і не скільки намаганням уподібнитися професійним акторам, а власне своїми мотивами, пронизливо чітким розумінням: чому я це роблю, чому я на сцені.

Аматорська постановка викликала на суд сьогодення ідею модернового часу – ідею Федора Достоєвського про неминучість покарання за провину. У постановці вигодчани дуже чітко  показали як провина пов'язана з культурним контекстом. Це було щось нове й викликало інтерес. Власне тут варто відмітити справжню майстерність актора вчителя Володимира Семківа. Він наскільки вдало передав у відчуттях як цей культурний контекст й карає, що й глядач услід актору теж «відчув цю нестерпну печію гріха у грудях».
 
Та однак: хто ж карає? Людський прокльон до сьомого коліна, який ми чітко чуємо у виставі, чи це Божа помста? Багато поживи для роздумів задала вистава. І насамперед: чи існує на сьогодні альтернатива установці - вина/прощення - і, якщо існує, то від чого залежить її актуалізація?

Підсумовуючи: власне таким має бути справжній аматорський театр – не вітіюватим у постановці крадених п’єс, а справжнім - правдивим у постановці гострих питань сьогоденню. Бо як кажуть на бойківській землі:  єдиного мука десєтьом наука. То краще цю муку бачити лише в театрі, а не у житті. На то і є театр…

Добавити в обране

КОМЕНТАРІ

 
ім'я:
текст коментаря:
сума: 5+6=

Відгуки мають бути максимально коректними та аргументованими.
 
Той факт, що світові уряди стверджують, що Земля куля, - найбільший змова всіх часів
Легенда НБА Шакіл О'Ніл: «Я постійно подорожував і переконався, що Земля плоска»
Влада навмисно приховує від людей правду про те, що Земля плоска - фахівець NASA Сінді Холланд
У світі з кожнем днем зростає кількість людей, які переконуються, що Земля є плоскою
Чому книга Дугласа Мюррея "Дивна смерть Європи: імміграція, ідентичність, іслам" не стала бестселером в Європі ?
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
Камянець-Подільський схоже скучає за турецьким минулим
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.