Дані за
Aнонси
Фото новини
Третій сектор
Авторські роботи
Статті (ТОП 10)
Як студенти допомагали св. Миколаю ?
Відкриття року - хор благодійного християнського фонду "Солідарність"
Земля наша куля, але не така як нас учать
Біблія навчає про 4-ри краї Землі
Сонце зупинялося вже не раз
Стовпи Землі
Першу адвентську свічку запалили в Івано-Франківську
Дістати зірку з неба - не така вже й проблема
Небесна твердь
Небо голубе тому, що над нами... вода
Коран стверджує, що Земля - плоска
Як Місяць управляє менструацією жінок
Ви не знайдете кольорову фотографію місяця

Статті



CТАТТЯ В АРХІВІ ВІДСУТНЯ




Радислав Петрів, блогер


Івано-Франківських театралів сьогодні спробували шокувати внутрішніми монологами чоловіка, дружина котрого обірвала собі нитку життя. 

На сцені - інсценізація повісті Федора Достоєвського «Кроткая» від київського театру одного актора - «Монотеатр МІФ». У головній ролі - Михайло Фіца. Режисер - Юрій Одинокий.


Фантастичну розповідь «Кроткая» Достоєвський написав через три тижні після появи повідомлення в газеті про те, що в листопаді 1876 покінчила з собою закрійниця Марія Борисова. Вона викинулася з вікна з іконою Богородиці в руках і померла на місці. 

Автор стверджує, що йому вдалося записати «потік думок» чоловіка самогубці – 41-річного відставного офіцера, вигнаного з полку за боягузтво, а потім - бездомного жебрака, який зумів стати процвітаючим лихварем і затим одружитися на бідній 16-річній дівчині - круглій сироті, яка «три роки вона була в рабстві у тіток» і «обслуговувала їх велику родину»: «доглядала дітей, шила білизну, і навіть з кашлем мусіла драїти підлогу, а вони за це били її, потикали шматком хліба». 

CТАТТЯ 19640 В АРХІВІ ВІДСУТНЯ
 

Автор і режисер інсценізації Юрій Одинокий намагається на сцені показати нам цю історію як колізію про сумирність і гординю.

- Цей твір мені дуже подобається, – у своєму слові до глядача після спектаклю сказав виконавець головної ролі в спектаклі , ролі чоловіка самогубці – заслужений артист України Михайло Фіца. – Він про один із найбільших людських гріхів – гординю, яка заважає жити і цій людині, і тим, хто її оточує. Буває так, що плекає в собі хтось цю гординю, власні амбіції, забуваючи, що він простий смертний, а від цього страждає багато людей, навіть цілі народи. 

Виконавець головної ролі - заслужений артист України Михайло Фіца, - київський закарпатець, знаний в Україні актор, засновник «Монотеатру МІФ», який ставить твори російської та світової класики. Гугл подейкує, що чи не найкращою виставою МІФа є «Записки сумасшедшего» М.Гоголя, що ця вистава завжди проходить з аншлагом. А у Івано-Франківську – «Кроткая» та ще й російською (цікаво, а як Достоєвький звучить українською?)

Вперше цьому твору спробували дати сценічне життя росіяни ще у 1981 році. Головну роль зіграв Олег Борисов (режисер – Лев Додін). 

Цей твір ставили і екранізували часто й густо та, як правило, пусто. Ну не такий простий Достоєвський, як здається, ну і не такий він пафосно складний як його нам подають. 

Щось є у Достоєвського й від нашого Шевченка. Так само, якщо починаєш його читати академічно з правильними логічними наголосами й паузами, а ще й речистим патріотично налаштованим голосом, то він стає нудним… і ніби втікає. Починаєш читати «серцем без ума», ігноруючи всі знаки пунктуації і логіку речень, і він стає, ніби, тут і тепер, у всій своїй величі й житті. Слова стають ніби свої, ніби у твоїй душі заново народжуються. 

45-хвилинна вистава слухалася цікаво і встати й піти не хотілося й змоги такої теж не було. Достоєвський все таки рулить! Цього дядька варто читати. У цій, на перший погляд, сірятині таке буяння фарб, такий вир пристрастей, що кортить перечитати його знову й знову. 

А в його «Кроткій» сьогодні ми бачимо до чого призводить переплетені між собою сумирність і гординя.

Радянська критика стверджувала, що ця повість - про дівчину, яка намагається збунтуватися проти класової нерівності і проти свого чоловіка-лихваря, якого вона навіть мала намір вбити, щоб припинити людські муки: не тільки свої, але і тих людей, які були залежні від нього, які закладали своє останнє майно за копійки під великий відсоток.

Може й так: на сцені й справді ми бачили просяклого у своїй жадібності лихваря, котрий на все дивиться як на речі: таку собі заціпенілу «річ в собі», у своєму намаганні володіти.
Для мене ця сумна повість – це повість... про любов… про кохання, яке не вберегли і знищили. Якщо любиш, то люби, а не виховуй-перевиховуй - немов чую автора.

Монолог героя, сповнений протиріч, стверджень і одночасних заперечень, замішаний на ненависті і любові, вірі і відчаї, філантропії та мізантропії, садизмі і мазохізмі, - подається у виставі сухо й скупо. 

«Стопудово» впевнений, що Достоєвський на схилі своїх літ написав для нас велику оду любові і подарував прийдешнім поколінням головну пересторогу: любов уже у суті своїй є смиренною. Ніколи, ніколи, ніколи не пробуйте упокорити любов. Така любов приречена на самознищення: «Кроткая должна уйти».

І оце картання, картання, картання… й прокльон … себе і світу, яке ми чуємо у змісті повісті, у словах актора – постійно звернені лише до себе. 

Ніколи кохання не може бути іграшкою й людина не може бути річчю. Як писав (правда з іншого приводу) наш Дмитро Павличко: «Ми в’язнями були, але покори не прийняли за ґратами тюрми». 

У повісті ж лихвар по суті зізнається у своєму ставленні до дружини як до речі, закладеної в ломбарді, і платить за це сповна, стрімко зриваючись у безодню самотності. Емоції зашкалюють, а ... 

... вистава вийшла як про «осінній туман над болотом» - холодний і мерзький, сірий і задушний. Все ніби правильно: і єдність місця, часу й героїв. Все ніби правильно: і голос і жест, і мізансцена. А закрив очі, ніби радіо слухаєш на сон грядущий. Хіба що ріже вухо цей уже хриплий і посаджений від перевтоми голос лихваря (та ще й з боковим стигматизмом шиплячих звуків). 


«Люди, любите друг друга» — кто это сказал? чей это завет? Стучит маятник бесчувственно, противно. Два часа ночи. Ботиночки ее стоят у кроватки, точно ждут ее... Нет, серьезно, когда ее завтра унесут, что ж я буду?»

- Що я буду? 

А треба ж так мало – просто знайти у собі сили пробачити й відпустити. 

ВІН НЕ ЗУМІВ… -"Що я буду?"

Не зумів пробачити їй, що бідна й пробачити собі, що й сам був жебраком. 

Не зумів відпустити її у радість сімейного життя й відпустити себе у щире зізнання, що любить її понад усе. 

Не зумів пробачити собі, що втратив її і пробачити їй, що зрадила йому із небуттям. 

Так і не зумів відпустити своє кохання у безмежжя часу. Не зумів.... 

«Блаженні смиренні, бо вони успадкують землю…»


Добавити в обране

КОМЕНТАРІ

 
ім'я:
текст коментаря:
сума: 4+4=

Відгуки мають бути максимально коректними та аргументованими.
 
Глобальне потепління відміняється - на Землю насувається льодовиковий період
Той факт, що світові уряди стверджують, що Земля куля, - найбільший змова всіх часів
Легенда НБА Шакіл О'Ніл: «Я постійно подорожував і переконався, що Земля плоска»
Влада навмисно приховує від людей правду про те, що Земля плоска - фахівець NASA Сінді Холланд
У світі з кожнем днем зростає кількість людей, які переконуються, що Земля є плоскою
SELECTORNEWS
Погода, Новости, загрузка...
RSS стрічка
rss стрічка новин та статтей
Яндекс.Лєнта Google.Reader
Підписатись на розсилку новин
Острів Галичина в соціальній мережі Facebook Острів Галичина в соціальній мережі Twiter Острів Галичина в live journal
Камянець-Подільський схоже скучає за турецьким минулим
Новини на TVgid.ua
Загрузка...
Загрузка...
KINOafisha.ua - фільми, кінотеатри
Rambler's Top100
Copyright © 2009-12, “NetLS”
Счетчик тИЦ и PR Яндекс цитирования Український портАл
При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання на «Острів Галичина» обов'язкове.
Відповідальність за достовірність фактів, статистичних та інших відомостей несуть автори матеріалів.
Редакція сайту «Острів Галичина» може не розділяти точку зору авторів статей та відповідальності за зміст матеріалів не несе.